Монголо-татарське ярмо: таємниця походження терміну

Навряд чи в когось виникнуть запитання щодо поняття монголо-татарського ярма. Радянські та російські історики так все добре людям пояснили і сформували такі стійкі стереотипи, що навіть ніхто і питанням таким не може задатися. Все тут зрозуміло: монголи разом з татарами колись напали на Київську Русь і встановили своє правління, яке було важке і нестерпне. Тому й назвали це правління ярмом. І начебто закінчилося воно у 1380 році, коли Димитрій Донський переміг татар у Куликівській битві. Така офіційна позиція московських істориків.
Але якщо уважніше придивитися до цього терміну, то можна багато зрозуміти з історії нашої нації.

Коли ми згадуємо про монголо-татарів, то насамперед уявляємо певний національний конгломерат східних народів. Сьогодні існує Монголія як невеличка країна, Татарстан як невеличка автономна область у Росії, знаємо про існування волжських та кримських татар як національностей. Але в середньовіччі мало переймалися національними питаннями і назви армій та територій могли мати інше походження, не національне. Сучасний дослідник О.Білінський стверджує, що “Монголо-татар” придумав в 1825 році вчитель Наумов, який потім став російським істориком. В історичних джерелах згадуються або татари, або моголи (без букви “н”).
Але давайте розглянемо все по порядку.

Монголи, або правильніше Моголи.

Важко уявити собі нинішню Монголію з її 2 мільйонами населення в ролі покорительки половини світу. Сучасна Монголія стала так називатися тільки в 19 столітті.
Етимологія терміну Моголи може мати декілька джерел: древньоруське, казахське та латинське, хоча за змістом воно означає те ж саме.
Казахською мовою деякі московські слова тюрського походження набувають первинного змісту. Наприклад, кутерьма по-казахськи означає – підняття (на престол), могол – тисяча рук (велике військо), Чингісхан – хан переможець.
Деякі древньоруські руни позначають слово могол як могутній. І нарешті латинський слід полягає в тому, що слово «монгол», ймовірно, з’явилося від латинського «мегаліон», тобто «великий».
Тобто, термін “моголи”, “монгольський” могли використовувати в середньовіччі, в Київській Русі і Європі в загальному значенні для позначення чогось великого, могутнього (армії, держави). Подібна підміна загальної назви сталася і з Чингізханом – як ми вже згадували: Чингісхан – це загальна назва хана переможця. Справжнє його ім’я Темуджин, яке мало хто знає. Але всі знають Чингізхана і Могольську імперію, які стали власними назвами, перетворившись із загальних.
Тоді Могольська імперія буде означати просто Велика імперія без зазначення національності. Насправді – вона і була багатонаціональною Великою імперією. В основі її побудови стояла не приналежність до якоїсь національності чи роду, а відданість її правителям. Цю беззаперечну, безумовну відданість Темуджин поставив як головний закон своєї імперії. Інших він просто знищував. Національність при цьому не мала жодного значення.

Татари, Татарія, Тартарія.
Етимологію цих термінів також можна розглядати у древньоруському та грецькому контексті.
На древньоруській мові слово “тать” означає ворог, розбійник. Тому й татари – це також не національність, а загальне позначення ворогів, але не просто ворогів, а таких ворогів, які нищать землю, займаються розбоєм.
Таке є первинне значення терміну “татари” – вороги, що нападають і сіють жах на навколишні народи. Очевидно, від цього слова пішов і грецький термін “тартар” («пекло, жах»).  Під ним  стали розуміти нижні простори в царстві грішників.
У середні віки тартаром стали називати найбільш занедбані і віддалені куточки землі, населені злобними розбійниками, а територію нинішньої Росії на європейських картах позначали “Тартарія”, яка розташовувалася на схід від Руської землі (тобто нинішньої України-Білорусі).

Як доказ цього наведемо карту 1754 “Ie Carte de l’Asie”. Через всю величезну територію Російської імперії, – аж до Тихого Океану,  включаючи Монголію, Далекий Схід тощо, – йде напис великими літерами:                          GRANDE TARTARIE,
тобто ВЕЛИКА Татарія. А якщо згадати, що слово ВЕЛИКА переводилося іноземцями іноді як МЕГАЛІОН = МОНГОЛІЯ, то і отримуємо Монголо-Татарія.

Подібних європейських карт з позначенням території Великої Тартарії (Grande Tartarie) збереглося до сьогодні більше десятка – московські царі могли знищити документи про своє походження лише в завойованих і сплюндрованих ними землях.

Отже, ще у вісімнадцятому столітті Російську Імперію іменували також Монголо-Татарією. Як же таке може бути? Адже московська історія запевняє нас, що “татаро-монгольське іго” давно зникло – принаймні за 300 років до створення цієї карти.  Невже європейці такі неосвідчені були, що трьохсот років було їм недостатньо, щоб вони забули  “Татаро-монгольську” назву Московії? Просто “Монголо”-Татарська Імперія – вона ж Велика Російська Імперія.

Зрозуміло, що карта містить трохи застарілі дані і насправді є копією більш ранніх карт. Як можна побачити, до Великої Тартарії не входить лише територія колишньої Новгородської республіки, яку винищив дотла в буквальному сенсі московський хан (цар) Іван Грозний. До речі, слово цар походить від слова Сар-ай, намісників Сараю так звали, доки столицю Тартарії не перенесли до Москви.

А Монголо-Татарія (або «Мегаліон-Тартарія») можна перекласти як «Великий Жах» – тобто, країна, що сіє навколо великий жах – точне відображення зовнішньої політики Московщини протягом багатьох століть. Китайці навіть Велику Китайську стіну збудували, щоб захиститися від “мирного сусіда”.
А на самій Московщині ніякого татаро-монгольського ярма не було – воно було в інших народів, довколишніх. Ярмо – не в сенсі панування, а сенсі регулярних набігів, плюндрувань і нищення своїх сусідів. Воно не припиняється й до сьогодні вже більше 700 років…

Татари-розбійники були різними: волжськими, кримськими, сибірськими. А тих татар, що ближче знаходилися до Русі і заселяли територію Залісся (Московщини в подальшому), щоб якось відрізнити від інших татар, почали називати московськими або “руськими” татарами. Пізніше слово “татари” відпало, залишилося лише слово “рускіє”. Це й пояснює загадку, чому ціла нація називає себе прикметником – до речі, єдина нація в світі, яка називає себе не іменником, а прикметником.

Ігор Ткач

При передруці обов’язково давати активну ланку на оригінал статті